Зміст:

Етапи встановлення системи опалення
Вертикальні однотрубні системи опалення: вади і переваги
Чому вертикальні однотрубні системи безнадійно застаріли?
Як балансувати систему опалення
Порядок робіт
Де знайти фінансування

Будь-яка система опалення багатоквартирного будинку – це складна гідравлічна конструкція, що вимагає розробки проектної документації, грамотного монтажу та відповідного налагодження. Існують різні варіанти схем опалення будинку: з вертикальним і горизонтальним розведенням, однотрубні і двотрубні, з верхньою та нижньою подачею теплоносія, комбіновані тощо. Серед наявних будівель, побудованих до 1990 року, найбільш поширеними стали однотрубні системи з вертикальним розведенням, рідше – двотрубні.

Батарея
Джерело: Pixabay

Етапи встановлення системи опалення

Проектування системи опалення будинку починається з проведення теплотехнічних і гідравлічних розрахунків, які дозволяють визначити потужність системи опалення, тип і кількість опалювальних приладів (радіаторів, конвекторів) в приміщеннях, витрату, параметри теплового носія, необхідного для створення комфортних температурних умов у всіх приміщеннях будинку. Гідравлічним розрахунком визначається опір опалювальної системи будинку і на цій основі – тиск, необхідний для забезпечення циркуляції теплоносія в будинку.

У більшості старих будинків для забезпечення цієї циркуляції використовувалися так звані гідроелеватори. За своєю суттю гідроелеватор – це водоструминний насос. Він служить для під’єднання внутрішньобудинкової системи опалення до теплових мереж і дозволяє знизити температуру первинного теплоносія до параметрів, допустимих для використання у внутрішньобудинкових мережах, шляхом підмішування до теплоносія з магістральної мережі відпрацьованого теплоносія, який встиг охолонути після проходження через опалювальні прилади в середині будівлі. Крім того, за рахунок перепаду тиску з первинної мережі гідроелеватор забезпечує циркуляцію підготовленого теплоносія всередині будівлі.

Стосовно монтажу опалювальної системи, то тут головним є чітке виконання проектних рішень, без будь-яких відступів і «самодіяльності». Іншими словами, монтажем повинні займатися спеціалізовані організації з відповідним досвідом, кваліфікованим персоналом і репутацією професіоналів.

Основне завдання під час налагодження систем опалення полягає в забезпеченні розподілу підготовленого теплоносія по опалювальних приладах так, щоб кожен з них отримав достатню кількість теплоносія, необхідного для створення комфортних температурних умов у всіх приміщеннях будівлі. Досягають цього шляхом відповідного налаштування потоків теплоносія, що проходять по стояках і опалювальних приладах.

Радіаторний терморегулятор
Радіаторний терморегулятор

Вертикальні однотрубні системи опалення: вади і переваги

Якщо проаналізувати роботу наявних систем опалення будівель (однотрубних з вертикальним розведенням і гідроелеватором), то вони мають ряд позитивних і негативних сторін. Передусім слід відзначити їх простоту в монтажі й обслуговуванні. Вони гідравлічно стійкі, швидко монтуються, вимагають менше витратних матеріалів (труб, запірної і сполучної арматури), є найбільш дешевими.. Але ця простота має й інші сторони.

Нерегульована однотрубна система опалення
Нерегульована однотрубна система опалення

Однотрубна конструкція передбачає наявність подавальної та відвідної магістралі, що розташовуються в горищних і підвальних приміщеннях будівлі, між ними вертикально розташовуються опалювальні стояки, до яких послідовно приєднані опалювальні прилади. Така схема сама собою зумовлює наявність нерівномірності в розподілі теплоносія. Так, стояки, що знаходяться ближче до теплопункту, отримують більшу кількість теплоносія, ніж ті, що знаходяться далі, – і так у міру віддалення. Те ж саме і з опалювальними приладами: чим ближче до подавального трубопроводу – тим більше теплової енергії вони отримують, і навпаки.

У першому випадку нерівномірність в розподілі усували за рахунок установки на опалювальних стояках так званих дросельних шайб. За рахунок різного діаметру вони якоюсь мірою усували цей недолік. У другому випадку проблему вирішували за рахунок кількості секцій опалювальних приладів – радіатори, розташовані ближче до подавального трубопроводу, мають менше секцій, а розміщені ближче до відвідної магістралі – більше. Виконавши ці заходи під час монтажу та налагодження системи опалення, досягали необхідного розподілу потоків теплоносія між усіма опалювальними стояками і приладами.

Чому вертикальні однотрубні системи безнадійно застаріли?

За роки експлуатації такі системи довели свою працездатність, але вже застаріли і показали нездатність реагувати на сьогоднішні вимоги. Передусім це стосується енергоефективності та ресурсозбереження. І головним «винуватцем» тут є гідроелеватор. Через свої конструкційні особливості він може працювати тільки при постійному перепаді тиску з теплової мережі. Відповідно, будь-які зміни призводять до збоїв в роботі цього пристрою. А зміни в сучасних умовах неминучі, тому що мешканці хочуть отримувати з теплової мережі рівно стільки теплової енергії, скільки необхідно для будівлі в поточний момент часу.

Тому будь-які спроби регулювання гідроелеватора призводять до порушення циркуляції теплоносія в середині будинку, аж до її повної зупинки. Крім того, якщо в період експлуатації систем опалення не виконують елементарні вимоги з догляду за ними (на жаль, це можна спостерігати повсюдно) – не промивають внутрішньобудинкові теплові мережі, не промивають фільтри і грязьовики тощо, – то за багато років на внутрішніх поверхнях труб, запірної і сполучної арматури, радіаторів накопичуються відкладення, а, отже, зменшуються робочі діаметри, збільшується гідравлічний опір системи і вона стає розбалансованою. Тут-то і починаються претензії мешканців будинку на «перетопи» в одних квартирах і «недотопи» в інших.

Те ж саме можна спостерігати і в тих випадках, коли мешканці самостійно намагаються вирішити проблеми з опаленням своїх квартир. Практично в кожному багатоквартирному будинку можна знайти приклади, коли мешканці (не зважаючи на протизаконність цих заходів) несанкціоновано втручаються в систему опалення: збільшують кількість секцій в радіаторах, проводять опалення на утеплені балкони і лоджії, встановлюють «теплі підлоги» з під’єднанням до опалювальної мережі тощо. Такі дії також змінять гідравлічний опір системи опалення, розбалансують її та призведуть до таких саме наслідків, про які йшла мова вище.

Як балансувати систему опалення

Чи є вихід з таких ситуацій? Безумовно, є. І сучасні технології пропонують для цього перевірені та ефективні рішення.

Індивідуальний тепловий пункт
Індивідуальний тепловий пункт

Найперше, якщо у вашому будинку використовується тепловий вузол з гідроелеватором – його необхідно замінити на індивідуальний теплопункт (ІТП) з насосною циркуляцією і засобами автоматизації. Завдяки тепловій автоматиці ІТП будинок буде споживати ту кількість тепла, яка йому необхідна в цей момент, а застосування насосів дозволить поліпшити циркуляцію теплоносія в будинку. Разом з тим, регулювання потоку буде здійснюватися на загальнобудинковому рівні, а витрата теплоносія по стояках вимагатиме додаткового регулювання. Задля цього необхідно провести балансування системи опалення.

Головне завдання балансування – налаштувати запірно-регулювальну арматуру, яка управляє інтенсивністю циркуляції теплоносія по опалювальних стояках. Необхідно по кожному стояку виставити таку витрату теплоносія, яка би забезпечувала тепловий комфорт в опалюваних приміщеннях. Вирішується це завдання за допомогою автоматичних балансувальних клапанів. Який конкретно клапан слід застосувати, залежить від типу системи опалення кожного конкретного будинку, і вирішувати це повинні відповідні фахівці.

Регулювальний клапан
Регулювальний клапан

Порядок робіт

Слід зазначити, що процес балансування системи опалення досить кропіткий, вимагає застосування спеціальних вимірювальних приладів і проведення великої кількості вимірів. Здійснити все це своїми силами проблематично, для цього необхідно залучати спеціалізовані організації.

Порядок проведення робіт в найбільш оптимальному варіанті міг би виглядати так:

  • проведення енергоаудиту системи опалення будинку з ціллю виявити її стан, найбільш проблемні точки і визначити заходи для поліпшення роботи;
  • заміна гідроелеваторного теплопункту на сучасний ІТП;
  • промивання внутрішньобудинкової системи опалення, промивка або заміна фільтрів і грязьовиків;
  • здійснення балансування внутрішньобудинкової системи опалення.
Схема однотрубної системи опалення з автоматичним регулюванням
Схема однотрубної системи опалення з автоматичним регулюванням

Де знайти фінансування

Постає запитання: де взяти гроші на все це? Сьогодні воно цілком вирішуване. За останні роки держава значно посилила державну підтримку підвищення енергоефективності наявного житлового фонду. Це і пільгові кредити, і грантові кошти, і спеціальні програми. Так, у багатьох регіонах реалізуються свої програми підтримки заходів з енергозбереження, наприклад, у Києві – «70 на 30», згідно з якими 70% коштів, що йдуть на заходи з термомодернізації житлового будинку, зокрема на оновлення системи опалення, оплачуються з місцевого бюджету і 30% – коштами мешканців будинку. 2018 року має запрацювати Фонд енергоефективності, який також буде здійснювати підтримку термомодернізаційних проектів. Іншими словами, кошти знайти можна. Потрібно лише навчитися прораховувати, коли і яку вигоду вони принесуть власникам квартир будинку, який пішов шляхом термомодернізації.

 

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 4 Середній рейтинг: 5]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here