Це запитання перед собою ставлять багато жителів нашої країни. І це зрозуміло, адже тарифи за опалення наших будинків і квартир б’ють всі мислимі і немислимі рекорди.

Усі заходи, що сприяють економії теплової енергії, можна умовно поділити на три групи:

  • Скорочення тепловтрат будівель і, як наслідок, їхнє утеплення;
  • Вдосконалення і модернізація опалювальної системи;
  • Організація обліку і регулювання теплоспоживання.

Найсуттєвішою вадою переважної частини житлових будинків є величезні тепловтрати через зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, вікна, дахи, перекриття над неопалювальними підвалами і внутрішньобудинковими проїздами). Якщо порівняти з новими будівлями, які зведено за сучасними нормами, ці втрати втричі (і навіть більше) вищі. Такий же результат засвідчить порівняння з будівлями більшості європейських країн. Причини зрозумілі: в радянський період, коли будувалися практично всі наявні будинки, на такий показник, як енергоефективність будівлі, просто не звертали уваги. Головним було забезпечити кожному громадянину дах над головою, а в скільки обійдеться обігрів того, що є під цим дахом, нікого не цікавило, адже енергоресурси коштували зовсім недорого. Сьогодні же вартість енергоресурсів виходить на реальну (ринкову) ціну і для всіх нас економія на опаленні стала життєво необхідною.

Модернізація системи опалення – перший крок до економії

Скоротити тепловтрати можна лише одним шляхом – утеплити будівлю. Щоб утеплити зовнішні стіни, дах і перекриття, використовують сучасні технології із застосуванням високоефективних теплоізоляційних матеріалів; нові енергоефективні вікна і вхідні двері ставлять на зміну старим. Виконання такого комплексу робіт дозволить скоротити тепловтрати будівлі до нормативного рівня, відповідно зменшиться його теплоспоживання і витрати на опалення. Однак, щоб це відчували власники будинків і квартир, необхідно попередньо модернізувати систему опалення будівлі, зробити її чутливою до досягнутих скорочень тепловтрат.

Найбільш масово в багатоквартирних житлових будівлях застосовували однотрубні системи водяного утеплення з верхнім або нижнім розведенням; циркуляція теплоносія в них забезпечувалася т. зв. гідроелеватором. Гідроелеватор по суті являє собою водоструминний насос, що працює за рахунок перепаду тиску первинного теплоносія, що надходить з центральної тепломагістралі, і тиску готового теплоносія, що циркулює у внутрішньобудинковій мережі.

Той чи інший тип гідроелеватора для будівлі підбирають індивідуально в кожному конкретному випадку, з огляду на подачу необхідної кількості теплової енергії для опалення саме цієї будівлі, і він не здатний реагувати на значне скорочення теплоспоживання, яке виникає під час утеплення будівлі. Ба більше, гідроелеватор може стабільно функціонувати тільки в разі постійного гідравлічного спротиву внутрішньобудинкової системи опалення, будь-які зміни цього спротиву призводять до збоїв в його роботі. Інакше кажучи, він не сприймає сучасні технології енергозбереження, які пов’язані зі змінами цього спротиву. Наприклад, встановивши терморегулятори на радіатори в будівлі і використовуючи їх за призначенням, ми постійно змінюємо гідравлічний спротив системи. За таких умов гідроелеватор стає просто несправним.

Радіаторний терморегулятор
Радіаторний терморегулятор

Установка індивідуального теплового пункту, поквартирний облік і регулювання

Отже, основним заходом для вдосконалення системи опалення є заміна теплопункту елеваторного типу на індивідуальний тепловий пункт (ІТП) з насосною циркуляцією, із засобами регулювання теплоспоживання, зокрема за погодними умовами, і з вузлом загальнобудинкового обліку теплової енергії. З таким теплопунктом можна бути впевненим, що подальше утеплення будинку буде адекватно і вигідно відображатися у скороченні теплової енергії, необхідної для його опалення. Понад те, заміна застарілого теплопункту на сучасний ІТП вирішує проблему регулювання і обліку теплоспоживання на рівні всього будинку. Мешканці такого дому будуть платити за опалення на підставі реального теплоспоживання.

Разом з тим, таку систему оплати навряд чи можна вважати повністю справедливою. Хоча вона враховуватиме реальне теплоспоживання дому, проте оплата буде усередненою, за площею чи кубатурою квартир, без врахування внеску кожного власника квартири в економію теплової енергії. Усунути це можливо лише завдяки організації квартирного обліку і регулювання. Облік забезпечують установкою теплолічильників, якщо є така технічна можливість (наприклад, в разі квартирного розведення мереж, що, на жаль, в наявних будинках трапляється вкрай нечасто), або установкою приладів-розподілювачів на радіатори опалювання. Регулювання забезпечують установкою на опалювальні прилади радіаторних терморегуляторів. Квартирний облік і регулювання дозволяють кожному власнику квартири регулювати теплоспоживання свого помешкання відповідно до бажаного теплового комфорту і точно знати, яку кількість теплоенергії витрачено, а тому, відповідно, платити за опалення рівно стільки, скільки він її спожив.

Радіаторний розподілювач тепла
Радіаторний розподілювач тепла

Планування термомодернізації: приватний будинок

Послідовність виконання термомодернізаційних заходів може бути різною і залежить від багатьох умов: власника нерухомості, його фінансових можливостей, конструктивних особливостей будівлі і інженерних систем, їхнього стану і т. ін.

Так, якщо дім є індивідуальною власністю і його власник має достатньо засобів на термомодернізацію, то насамперед йому варто зайнятися утепленням житла і опалювальним обладнанням, перетворенням його в т. зв. систему пасивного дому з мінімальним енергоспоживанням. Сучасні способи утеплення дозволяють практично ліквідувати тепловтрати дому, а альтернативні джерела енергопостачання – забезпечити його необхідними видами енергії. Так для електропостачання можна застосувати фотовольтажні установки і малі вітрогенератори, для опалення – теплові насоси, для гарячого водопостачання – сонячні колектори; список технічних можливостей досить довгий. Сьогодні в західних країнах популярність пасивних будинків невпинно зростає. Наприклад, перші пасивні будинки з нульовим енергоспоживанням в Данії були побудовані на початку 70-х років минулого століття на території технологічного університету як експериментальні, а сьогодні в країні щорічно будують близько тисячі індивідуальних пасивних будинків.

Звичайно, переобладнання свого будинку в пасивну систему поки що не зовсім дешевий захід, але якщо дозволяють кошти, то це 100-відсоткова гарантія не просто зекономити на опаленні приватного будинку, а взагалі позбутися постійної «тарифної кабали», яка переслідує все населення країни. Ба більше, таке переобладнання можна проводити поступово, у міру накопичення коштів, головне, щоб у власників будинків було бажання і розуміння необхідності і економічної доцільності цих заходів.

Планування термомодернізації: багатоквартирний дім

В більш складному положенні опиняються співвласники багатоквартирного будинку. Практично всі термомодернізаційні заходи, які дозволять дешевше опалювати, мають здійснюватися колективно за участі всіх власників квартир дому.

Індивідуально кожний власник може лише підвищити тепловий комфорт у своїй квартирі, але це ніяк не позначиться на його платіжках за комунальні послуги. Замінивши вікна на сучасні, ми зможемо зберегти тепло у своїй квартирі, але платити будемо як і до цієї заміни. Теж саме буде в разі утеплення зовнішніх стін квартири чи збільшення кількості секцій в опалювальних приладах. Ба більше, в цих випадках ми утискуємо інтереси своїх сусідів. Клаптикове утеплення порушує волого-температурний режим в огороджувальних конструкціях всього дому і згодом призводить до появи грибка у сусідів, квартири яких не утеплені. Збільшивши кількість секцій в радіаторах, ми збільшуємо відбір теплової енергії у своїй квартирі, розбалансовуємо загальнобудинкову систему опалення і менше тепла надходить у квартири наших сусідів. До того ж таке втручання в систему опалення будинку заборонено на законодавчому рівні.

Притому дуже важливо визначити послідовність реалізації термомодернізаційних заходів. Звісно, найліпший варіант – реалізувати їх комплексно, але, на жаль, такий підхід вимагає значних фінансових ресурсів. Тому виконання робіт необхідно розділити на етапи. Передусім виконувати ті з них, які кожному власнику квартири в домі дадуть відчутне скорочення плати за опалення.

Найбільш доцільний початок термомодернізації – це впорядкування внутрішньобудинкової системи опалення і насамперед всього теплового пункту. Досвід демонструє, що заміна застарілого теплового пункту на сучасний ІТП дозволяє на третину знизити теплоспоживання будівлі, притому інвестовані кошти повернуться протягом одного-двох опалювальних періодів, і мешканці одразу відчують цю економію у своїх платіжках. Далі можна рекомендувати виконання менш затратних заходів, таких як балансування внутрішньобудинкової системи  опалення, її промивка, утеплення розвідних трубопроводів, які проходять в неопалювальних приміщеннях (горищі і підвалах).

Після модернізації системи опалення варто взятися за утеплення будинку – найдорожчий термомодернізаційний захід. Ці роботи також можна розділити на конкретні етапи: утеплення зовнішніх стін, неопалювальних горищ і підвалів, заміна вікон на сходових майданчиках і в місцях загально користування. Притому власники квартир мають самостійно зробити заміну в квартирі вікон і балконних дверей на енергоефективні. Модернізована система опалення в комплексі з утепленням дозволять у 2-3 рази скоротити енергоспоживання будинку з усіма відповідними наслідками для скорочення плати за опалення, хоча строки окупності утеплення через високу вартість становитимуть близько 10 років.

І завершальним етапом термомодернізації має бути організація квартирного обліку і регулювання, що, як вже зазначалось вище, дозволяє створити справедливу систему оплати за опалення для кожного власника квартири, залежно від його зусиль ощадно використовувати теплову енергію.

Якщо виникли сумніви

Прочитавши цю статтю можливо у деяких читачів виникне відчуття, що дуже складно пройти шлях термомодернізації наявного житла через брак коштів, необхідність вирішувати велику кількість організаційних питань, брак професійних знань і т. ін. Разом з тим досвід інших країн, які мали такі ж проблеми з наявним житловим фондом, як і Україна, завдяки реалізації термомодернізаційних заходів змогли протягом близько десяти років вирішити їх і вивести своє житло на найліпші світові показники енергоефективності і, що найголовніше, суттєво скоротити витрати населення на оплату за спожиту теплову енергію

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 0 Середній рейтинг: 0]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here