Останнім часом і центральні, і місцеві органи влади все більше і більше уваги приділяють питанням енергоефективності і термомодернізації житлового фонду. Схвалено ряд Законів України, які регламентують практично всі аспекти в цьому важливому напрямі; розроблено необхідні підзаконні акти. З’явилась державна підтримка проектів термомодернізації – це і кредити, і грантові кошти. В багатьох регіонах реалізуються програми співфінансування заходів для підвищення ефективності енергоспоживання. Створено Фонд енергоефективності. Всі ці кроки значно активізували процес термомодернізації об’єктів житлового та бюджетного сектору. Як результат, визріла тенденція до зниження енергоспоживання в масштабах всієї країни – і ми змогли реально наблизитись до відмови від постачання російського газу.

Навіщо рахувати тепло в квартирі

Серед заходів для термомодернізації систем опалення найбільш поширеними є модернізація внутрішньобудинкових систем опалення і зниження тепловтрат через загороджувальні конструкції будинку. Передусім це заміна застарілих теплопунктів з гідроелеваторами на сучасні індивідуальні теплопункти з насосною циркуляцією і засобами автоматичного регулювання за погодними умовами. Масово утеплюють загороджувальні конструкції і міняють вікна на більш енергоефективні. Дещо рідше балансують систему опалення. Безумовно, все це необхідно робити. Кожен такий захід дає суттєвий ефект як у зниженні теплоспоживання, так і в розмірі плати за опалення для кожного власника квартири. Однак, на жаль, реалізація тільки цих заходів не дозволяє створити справедливу систему оплати за спожиту теплову енергію для окремого споживача.

Навіть встановивши загальнобудинковий лічильник (а найближчим часом ним обладнають всі багатоквартирні будинки), мешканці будуть лише точно знати, яку кількість тепла спожив їхній будинок за певний період; оплату за це споживання розподілять між ними усереднено за площею житла, незалежного від того, скільки реально тепла спожив мешканець конкретної квартири. Нині майже в кожній багатоповерхівці можна знайти приклади, коли один із сусідів, створюючи комфорт в своїй квартирі, збільшив кількість секцій радіатора, другий – провів опалення на утеплений балкон чи лоджію, третій – під’єднав “теплу підлогу” в своїх кімнатах до системи опалення і т. ін. По-перше, всі вони порушують Закон, що забороняє несанкціоноване втручання в системи загального користування. По-друге, розбалансовують загальнобудинкову систему опалення і збільшують за рахунок інших мешканців теплоспоживання своїх квартир. І по-третє, опосередковано змушують власників інших квартир частково оплачувати власні “вдосконалення”. Ліквідувати таку несправедливість можна лише шляхом індивідуального (квартирного) обліку теплоспоживання. Кожен має платити лише за своє теплоспоживання: менше спожив – менше заплатив.

Індивідуальний облік і різні системи опалення

З технічого погляду організація індивідуального обліку теплової енергії в багатоквартирному будинку не передбачає якихось труднощів. Такий облік можна організувати при будь-якій системі теплопостачання, незалежно від наявної схеми розведення внутрішньобудинкових мереж – горизонтальної чи вертикальної.

Простіше, коли в будівлі використана горизонтальна (поквартирна) схема розведення. В цьому разі достатньо встановити вузли обліку, себто теплолічильники, на кожному вході тепла у квартиру. Теплолічильник вимірює витрату теплоносія для обігріву конкретної квартири, температуру теплоносія на вході і виході і на цій підставі визначає кількість спожитої теплової енергії за певний час.

Дещо складніше використання лічильників для організації поквартирного обліку в житлових будинках з вертикальним розведенням опалення (це найбільш поширена схема розведення в будинках старої забудови). За такої схеми доводиться встановлювати теплолічильники перед кожним опалювальним приладом (радіатором) за кількістю стояків в квартирі, від яких до радіаторів подається теплоносій. Так, для двокімнатної квартири знадобляться 3 лічильники (дві кімнати + кухня), для трикімнатної – відповідно, 4 і т. ін. Крім того, необхідно встановити спеціальний прилад – концентратор, який узагальнює дані з усіх теплолічильників в квартирі. Зрозуміло, що такий спосіб організації індивідуального обліку не поширився через свою складність і дорожнечу.

Більш підхожим в цьому разі буде використання не теплолічильників, а так званих приладів-розподілювачів теплової енергії. Ці прилади не є теплолічильниками, вони визначають, яка частка від загальнобудинкового теплоспоживання припадає на конкретний опалювальний прилад. Тому їх встановлюють (навішують) на всі опалювальні прилади в квартирі. Найоптимальніший варіант, коли розподілювачі будуть встановлені на всіх опалювальних приладах в будівлі. Разом з тим, відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, який ухвалено минулого року, допускається встановлення таких розподілювачів не менше, ніж на 50% опалювальних приладів в житловому будинку.

Розподілювач тепла
Прилад-розподілювач теплової енергії

Розподіл загальнобудинкового теплоспоживання між власниками квартир здійснюють шляхом додавання часток всіх опалювальних приладів будинку за певний період (як правило, місяць); знаючи загальнобудинкове теплоспоживання за цей період (по показах загальнобудинкового теплолічильника) і сумарне значення часток всіх опалювальних приладів, визначають кількість теплової енергії, що припадає на одну частку. Далі не складно вирахувати окремо теплоспоживання кожної квартири. Для таких підрахунків розроблено комп’ютерні програмні комплекси, а показники приладів-розподілювачів, як правило, зчитують дистанційно. Якщо не всі квартири в будинку обладнані приладами-розподілювачами, то споживання необладнаних квартир визначають по їхній площі (кубатурі), потім вилучають результат із загальнобудинкового теплоспоживання, а залишок між обладнаними квартирами розподіляється за вищезгаданим правилом. Притому теплоспоживання необладнаних квартир виявляється дещо вищим, ніж обладнаних, відповідно, вищим буде і розмір плати за опалення. Тож це буде додатковим стимулом для встановлення приладів-розподілювачів у всіх квартирах будинку.

Незважаючи на те, що такий облік теплової енергії в квартирі використовується вже понад 30 років і підтвердив свою високу ефективність за кордоном, для нашої країни він поки новий.

Навіщо регулювати опалення

Разом з тим, організація поквартирного обліку сама собою не створює справедливої системи оплати за спожиту теплову енергію і можливості кожному власнику квартири впливати на своє теплоспоживання і економити тепло – він просто буде знати реальне теплоспоживання своєї квартири. І для того щоб такі можливості з’явились, обов’язковою умовою є забезпечення поквартирного регулювання теплоспоживання. Досягнути цього можна шляхом встановлення радіаторних терморегуляторів на всі опалювальні прилади в квартирі – приладів, які в автоматичному режимі підтримують необхідну температуру в приміщенні.

Радіаторний терморегулятор
Сучасний радіаторний терморегулятор

Інакше кажучи, кожен мешканець квартири може відрегулювати комфортну температуру в будь-якому приміщенні своєї квартири, понизити її на період короткочасної відсутності жильців і навіть понизити до дозволеного мінімуму на період тривалої відсутності. Ще однією перевагою такого обладнання є його здатність реагувати на невраховані теплопритоки, наприклад, якщо сонце нагріло кімнату і температура в ній підвищилась, то терморегулятор автоматично знизить подачу тепла на радіатор, а мешканець, відповідно, заплатить менше. Тим самим в руках кожного споживача з’являється надійний інструмент для регулювання і зниження оплати за теплоспоживання. Єдність регулювання теплоспоживання і його обліку дозволяє створити справедливу систему оплати за теплову енергію для кожного власника квартири. До речі, цей принцип затверджено і на законодавчому рівні. У вищезгаданому Законі України затверджено обов’язкову норму, що “всі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів – розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм”.

Підготовчі роботи

Як уже зазначалося, організувати поквартирний облік і регулювання можливо за будь-якої схеми розведення внутрішньобудинкових опалювальних мереж. Однак є одна обов’язкова умова – тепловий пункт житлового будинку повинен мати насосну циркуляцію і автоматичне регулювання подачі теплоносія, інакше кажучи – індивідуальний тепловий пункт (ІТП).

Крім того, перед організацією поквартирного обліку і регулювання доцільно промити внутрішньобудинкову систему опалення і збалансувати її. Промивання деякою мірою дозволить позбутися механічних забруднень в розвідних мережах і опалювальних приладах. Автоматичне балансування дозволить забезпечити необхідну подачу теплоносія по всіх стояках будівлі (незалежно від того, наскільки вони далеко від теплопункта) і тим самим ліквідувати такі часті явища в старих будинках, як недогріви чи перегріви в окремих квартирах.

І наостанок хочеться дати одну пораду. Перед роботами для організації індивідуального обліку і регулювання у власному будинку – запросіть енергоаудитора. Він проаналізує стан системи опалення у вашому домі, запропонує заходи для її модернізації, визначить вартість кожного такого заходу, підкаже, як організувати фінансування робіт, і головне – окреслить оптимальну послідовність термомодернізаційних робіт для вашого будинку, зокрема організацію поквартирного обліку і регулювання.

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 3 Середній рейтинг: 5]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here