Часто можна почути, що в Києві 95% освітніх закладів обладнано ІТП, цей приклад наводять, щоб проілюструвати певний прогрес в термомодернізації громадських будівель. Але тут є важлива обставина: ці ІТП були встановлені ще 2000 року. В якому вони стані зараз, я навіть не хочу говорити. Основна причина такого стану речей, на мій погляд, в тому, що не сформовані інституційні механізми, які б спонукали міську владу та адміністрацію закладів до господарського ставлення до підзвітних об‘єктів.

Досвід країн ЄС

Почну з того, яка політика енергоефективності прийнята в країнах Євросоюзу. По-перше, європейські країни встановлюють і намагаються дотримуватися стандартів: розуміння, куди країна хоче врешті прийти. Якщо говорити про ті директиви, які наразі є чинними і для України, існує вимога реконструювати щорічно мінімум 3% від загальної площі опалюваних будівель, що належать органам державної та місцевої влади. Це формує план мінімум на 30 років: глибоко реконструювати всі будівлі та адаптувати їх до нових викликів.

Андрій Берестян
Андрій Берестян, генеральний директор «Данфосс ТОВ»

Також в ЄС з кінця 2020 року нові житлові будівлі мають зводитися з «нульовим енергетичним балансом», до громадських будівель ця вимога застосовується навіть раніше того. До 2050 року вже всі наявні будівлі мають бути з «нульовим балансом». Це дуже амбітні цілі, і, чесно кажучи, трохи важко повірити, як їх буде досягнуто, але на них треба орієнтуватися, щоб досягти значного зниження використання викопного палива.

Приклад з Гамбурга

Дуже давній, але цікавий приклад з Німеччини, з Гамбурга. Там помітили, що школи споживають багато енергії. І муніципалітет зініціював програму «П’ятдесят на п’ятдесят»: якщо ми реалізовуємо проект, що дозволяє знизити використання теплової енергії, а звідси й розмір комунальних платежів, то 50% зекономлених коштів повертається в школу. Відтак, школа може використовувати ці гроші на інші потреби. Тоді з’являється господар, який кровно зацікавлений в тому, щоб те, що зробили спільно, працювало. Тоді вже немає відчинених вікон, тоді рекуперація працює як слід і тому подібне. Якщо є господар, який дійсно зацікавлений, щоб все працювало, тоді воно буде працювати, в іншому разі ми повертаємось до київського варіанту 2000 року: в 1300 закладах освіти було встановлено ІТП, і економія, якщо я не помиляюсь, становила там «аж» 8%, – бо їх як поставили, більше ніхто ними не займався з того часу.

Приклад з польського містечка

Другий приклад від Danfoss з Польщі, де ініціативу проявив бізнес в містечку Гродзіськ-Мазовецький. Там вирішили провести дні енергії і зробили інсталяцію в одній із шкіл, де навели всю інформацію щодо енергоспоживання в цій школі: рівень споживання електроенергії, тепла, води тощо. Далі, зробили досить простий програмний продукт, який наочно показує, скільки школа споживає, що впливає на споживання та, відповідно, економить ресурси за визначений період часу.

Крім того, школярі відвідували дні енергії, на яких доступно показувалося, як щоденно можна економити ресурси. Такі речі розвивають культуру споживання, це важливо, тому що, коли, для прикладу, діти приходили додому, вони говорили: «Мамо, тату, а чому у нас регулятор стоїть на п’ятірці, а не на трійці?» Уявляєте, діти ставили запитання батькам, чому сім’я споживає багато газу, світла, тепла чи води. Цей програмний продукт зробили публічним, і всі діти могли дізнатися, скільки школа спожила енергії, скільки це у порівнянні з минулим періодом. У ігровій формі наводилися практичні поради: для прикладу, якщо вимикаєш воду, коли чистиш зуби, то економиш стільки-но літрів води.

Приклад з Тернополя

Схожий приклад наведу і з українського Тернополя. 2012 року ми домовились з містом, і дві школи, які стоять поруч, зробили нечуване для українських освітніх закладів: встановили терморегулятори і балансувальні клапани, щоб збалансувати систему опалення – і цим довели, що на ІТП все не закінчується, що можна і треба йти далі. Зрештою, ту конкретну систему шкіл ми глибоко не реконструювали, оскільки знайшли технічне рішення, що дозволило привести стару однотрубну систему до стандартів двотрубної системи. За результатами нашого моніторингу, тільки за рахунок встановлення терморегуляторів і балансування вдалося зекономити 36% теплової енергії.

На закінчення акцентую на тому, що при реконструкції закладу, окрім визначення цілей, строків, виконавців, вкрай важливими є фінансові і нефінансові мотивації, що спонукають до належного догляду за інженерною інфраструктурою реконструйованої будівлі. Тобто необхідно, щоб був господар, зацікавлений в довготерміновому результаті. У місті, яке має 20-30 шкіл і не має налагодженої системи енергоменджменту, діла не буде. У кожної будівлі, тобто починаючи з низового рівня, має бути господар, – лише тоді енергоспоживання буде налагоджено розумно і даватиме очікуваний результат.

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 2 Середній рейтинг: 5]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here