Сьогодні ми спостерігаємо значне зростання ціни на газ для населення та теплопостачальних організацій, і, як наслідок, – збільшення частки комунальних платежів у сімейному бюджеті.

Берестян Андрій
Андрій Берестян, Директор з продажів та маркетингу “Данфосс ТОВ”

Питання ціни на енергоносії припинило бути «політичним» питанням для керівників країни, на якому завжди спекулювали до, під час і після виборів, і перейшов у економічну площину. Єдино правильне рішення прийняте – тарифи мають бути бездотаційними і відображати ринкову вартість енергоносіїв. Цей болючий шлях пройшли всі цивілізовані держави. Це також і основний аргумент задуматися про економію кожному споживачу, не залежно від того, де він проживає: у багатоквартирному будинку, чи у приватному.

Отже, тарифи на газ зросли на 50% у 2014 році, і будуть зростати надалі по 20% на рік до 2017 року. На електроенергію підвищені від 10 до 40%, але поки ми платимо згідно мінімального тарифу всього 31 коп за квт/год за економічно обґрунтованою ціною близько 1,2 грн. Але підвищення також не за горами.

В умовах жорсткої економії природного газу, який використовується для опалення та підігріву гарячої води, ми починаємо шукати, як можна знизити рахунки за опалення і гаряче водопостачання, а, отже, і знизити споживання газу. Які ж є варіанти економії?

Для початку давайте розглянемо, як, в основному, втрачається тепло в будинках. Наведені нижче цифри стосуються як приватних, так і багатоквартирних будинків.

Втрати тепла в будівлях:

30-40% з вентиляційним повітрям
20-30%
через стіни
15-25%
через вікна
10-25%
через дах
3-6%
через підвал

Зауважте: утеплюючи стіни або замінюючи вікна, ми зменшуємо втрати тепла в будинку, але не заощаджуємо тепло. Якщо система опалення нерегульована, то утеплення призводить до того, що нам стає гаряче, ми починаємо відкривати вікна, і випускаємо дороге тепло на вулицю.

Вихід один: в першу чергу регулювання, у другу – утеплення.

У приватному будинку все просто: можна відрегулювати котел вручну або встановити електронний погодний регулятор, підкрутити ручний кран на радіаторі або поставити радіаторний терморегулятор – все, що робиться, призводить негайно до результату у вигляді зниження рахунки за газ та/або електроенергію. Різниця в ефективності ручного і автоматичного регулювання. Адже ми не регулюємо температуру в холодильнику або прасці вручну, включаючи і вимикаючи його з розетки, оскільки ці прилади вже обладнані регуляторами. В автоматичному режимі (встановивши сучасний котел з автоматикою, і радіаторні терморегулятори) можна знизити споживання газу відсотків на 25-35%. А якщо до того ж утеплити будинок, то й на всі 50%.

Альтернативою радіаторному опалення є підлогове опалення. Це більш економічно, оскільки забезпечує рівномірний прогрів приміщення, і за рахунок чого середня температура в приміщенні опускається на 1-2 С, а зниження температури на кожен градус в приміщенні – це 6-7% економії.

З багатоквартирним будинком складніше. Економити можна за рахунок встановлення електронного регулятора в тепловому пункті, який буде регулювати подачу тепла в систему опалення будинку відповідно до погодних умов, а так само встановивши балансувальні клапани на стояках, які дозволять уникнути недоопалення одних стояків і надмірне опалення інших, розподіливши тепло рівномірно по всьому будинку. Це дозволить заощадити 35-40% на опаленні. А установка терморегуляторів на радіаторах дасть можливість заощадити ще близько 20%.

Радіаторний терморегулятор – це пристрій, який дозволяє підтримувати необхідну температуру в кожній кімнаті окремо. Наприклад, у спальні та кухні +18С, вітальні +21С, дитячої +23С. Але щоб отримати ці 20% економії, необхідно встановити терморегулятори на всіх радіаторах у всіх квартирах, а для цього важливо, щоб мешканці свідомо підійшли до питання економії.

Безумовно, якщо відсутній індивідуальний облік тепла (а це понад 95% існуючого житлового фонду), мотивація мешканців економити у себе в квартирі на опаленні набагато нижче, ніж у приватному будинку. Якщо в будинку стоїть загальний лічильник тепла на вводі в будинок, то, як правило, його показання розподіляються пропорційно на кількість квадратних метрів, і якщо я буду економити, а мій сусід ні, то мені від цього ніякої користі.

У більшості багатоквартирних будинків система опалення спроектована таким чином, що встановити індивідуальний облік за допомогою звичайного теплолічильника технічно неможливо.

У цьому випадку використовують так звані «розподільники тепла», які кріпляться на радіатор, і «вважають» тепло, що виділяється радіатором. Показання цих приладів використовуються замість квадратних метрів при розподілі показів загальнобудинкового теплолічильника між квартирами.

Використання підлогового опалення в багатоквартирних будинках вкрай обмежено. Гідравлічний тепла підлога врізати в існуючу систему опалення не можна, оскільки втручання в систему опалення багатоквартирного будинку категорично заборонено (ст. 382.2, 383.2 Цивільного Кодексу України; 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76), оскільки спричинить за собою разрегулировку системи опалення всього будинку. Крім того, параметри теплоносія (температури і тиску), які використовуються для радіаторного опалення, просто не застосовні для підлогового.

А що ж з альтернативою, наприклад, у вигляді використання електрики для опалення? Це може бути непоганим варіантом, якщо використовувати для опалення електрика під час дії пільгових тарифів. В цьому випадку система опалення працює лише в певні години (дії низького тарифу), акумулюючи тепло (наприклад, в товстій бетонній стяжці), а під час дії повного тарифу система опалення вимикається і віддає накопичене тепло.

На сьогодні діють 2 типи тарифів:

двозонний тариф:

– 0,7 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми (з 23:00 – 700);
– повний тариф в інші години доби;

 

 

трьохзонний тариф:
– 0,4 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми(23:00 – 7:00);
– повний тариф у напівпіковий період(7:00 – 8:00,11:00 – 20:00, 22:00 – 23:00);
– 1,5 тарифу в години максимального навантаження енергосистеми (8:00 – 11:00 і 20:00 – 22:00).

Використання нічного тарифу цілком економічно вигідне, але тут вступають в силу інші перешкоди. Основне – це технічне питання: наші електричні мережі, які потребують модернізації, не витримають – їх пропускна здатність обмежена. Крім того, бюрократична тяганина, пов’язана з установкою багатотарифного лічильника, і узаконення використання пільгових тарифів для опалення також є «міцним горішком».
Крім цього, на вироблення 1 КВт електричної енергії (спільне вироблення приблизно 50 % АЕС і 50 % ТЕЦ і ТЕС) витрачається в 2,3 рази більше первинної енергії, ніж на виробництво 1 КВт теплової енергії при спалюванні газу або мазуту, та в 2,6 рази більше, ніж при спалюванні антрациту. Відповідно, вироблення 1 КВт електричної енергії дає 2,2 рази більше викидів СО2 в порівнянні зі спалюванням газу, більше в 1,86 рази в порівнянні зі спалюванням мазуту і більше в 1,4 рази в порівнянні зі спалюванням антрациту. Тому застосування електроенергії від невідновлюваних джерел є досить сумнівним державним підходом для економії енергоресурсів.
Є й інші варіанти. Наприклад, використання альтернативних джерел, таких як теплові насоси, сонячні колектори, тверде паливо і т.д.
Заради справедливості необхідно відзначити, що будь-яка система опалення і будь енергоресурси мають право на життя, та їх застосування повинно визначатися державною політикою, економічною та екологічною ефективністю.

Використання альтернативних джерел теплової енергії, вимагає ще більш високої культури її споживання, а саме – регулювання системи і утеплення будівель. Цього ще треба вчитися як державі, так і населенню.

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 1 Середній рейтинг: 5]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here