Теплий дім здавна був турботою людини, сьогодні ця тема теж не втратила своєї актуальності. Тепловий комфорт в домі  забезпечується різними системами опалення. Протягом багатьох віків людство використовувало найпростішу систему опалення  – пічку. Нею опалювали все: від царських палаців до селянських хат. Пічку і сьогодні використовують для опалення індивідуальних будинків, особливо в сільській місцевості. Однак науково-технічний прогрес вдосконалив і теплопостачання, що зумовило появу нових різноманітних систем опалення.

Види опалення

Сучасні технології і відповідне обладнання дозволили створити широку гаму опалювальних систем, які задовольняють практично будь-які вимоги: санітарно-гігієнічні, економічні, будівельно-монтажні, експлуатаційні і т. ін. Зазвичай всі системи опалення складаються з трьох елементів: теплогенераторної установки (джерела тепла), засобів доставки теплоносія (теплопроводів) і опалювальних приладів (радіаторів). Класифікація систем опалення досить широка через їх різноманіття. Ось основні її критерії:

  • за місцем розташування джерела тепла – місцеві (автономні) і централізовані;
  • за видом теплоносія – водяні, парові, повітряні, пічні (вогнеповітряні), радіаційні (променеві) і електричні;
  • за способом переміщення теплоносія – з природним побудженням і з примусовою циркуляцією.

Місцеве опалення призначене для обігріву окремих будівель і відокремлених приміщень. В ролі джерела тепла тут використовують вбудовано-прибудовані і дахові котельні для багатоквартирних будинків і автономні котли (твердопаливні, газові, електричні) для індивідуальних малоповерхових будівель. До місцевих систем належать також ті, в яких всі елементи об’єднані в один прилад – пічне опалення, опалення з використанням газових обігрівачів конверсійного типу, і електричне за технологією «тепла підлога», а також із застосуванням електрорадіаторів та інфрачервоних обігрівачів.

Централізовані системи забезпечують опалення зазвичай кількох будівель від центрального джерела теплопостачання (центральної котельні або ТЕЦ) і застосовуються переважно для опалення масивів багатоквартирних будинків, хоча не рідкість, коли до них під’єднуються і індивідуальні житлові будинки. Як теплоносій в таких системах здебільшого використовується вода, рідше – пар.

Повітряне опалення

Серед всіх способів опалення найбезпечнішими є системи повітряного опалення, в яких повітря нагрівається в спеціальних приладах (калориферах), а в опалювані приміщення подається по спеціальних каналах (повітропроводах), які можуть бути суміщені з вентиляційними. В ролі теплоносія для калориферів переважно використовується гаряча вода або пар від централізованих джерел. Рідше для підігріву повітря використовують газ чи електроенергію. Якщо порівняти з іншими системами опалення, повітряні є найдорожчими і застосовуються найчастіше для опалення кіноконцертних і закритих спортивних приміщень.

Централізоване опалення: різновиди, плюси і мінуси

Найпоширенішими в опаленні багатоквартирних житлових будинків в нашій країні є централізовані водяні системи. Вони прості, нескладні в монтажі і легкі в експлуатації. Їхня класифікація здійснюється на загальнобудинковому рівні, переважно за конструкційними характеристиками:

  • кількість стояків – однотрубні і двотрубні;
  • розміщення розвідних трубопроводів – з верхнім і нижнім розведенням;
  • спосіб переміщення теплоносія – з використанням гідроелеваторів або насосної циркуляції.

Система з горизонтальним розведенням з поквартирними тепловими входами заслуговує особливої уваги. Зазвичай це двотрубна система з подавальним і вивідним трубопроводом і насосною циркуляцією. В її умовах всі опалювальні прилади певної квартири під’єднуються до поквартирних теплових входів. Така схема опалення – найпрогресивніша, адже дає можливість організувати поквартирний облік і регулювання. Такими системами згідно з чинними ДБН обладнують всі нові, реконструйовані і капітально відремонтовані житлові будинки.

Однотрубна і двотрубна системи опалення
Схеми однотрубної і двотрубної систем опалення

В будівлях житлового фонду, збудованих до 2010 року і раніше, переважно застосовувались однотрубні (рідше двотрубні) види опалення, з верхнім (рідше нижнім) розведенням теплоносія, циркуляція якого забезпечувалась гідроелеваторами. В однотрубних системах до вертикального стояка на кожному поверсі під’єднується на вхід і вихід один пристрій опалення. Притому незалежно від виду розведення (верхнього чи нижнього) опалювальні прилади, що стоять першими на шляху теплоносія, отримують більше теплоенергії, тоді як наступні – все менше і менше, оскільки теплоносій, що надходить, постійно розбавляється відпрацьованим, який проходить послідовно через всі радіатори, розміщені на стояку. Звідси і вада таких систем – перегріви у квартирах, розташованих ближче до розвідних теплопроводів, і недогріви у більш віддалених квартирах. Двотрубні системи дещо нівелюють цю ваду, оскільки опалювальні прилади в них на вхід під’єднуються до подавального стояка, а на вихід – до вивідного, притому теплоносій на всі радіатори надходить приблизно з однаковими параметрами.

Приклад рішень для оптимізації двотрубних систем від Danfoss

Але, мабуть, найсерйознішою вадою наявних систем опалення є теплопункт з використанням гідроелеваторів для підготовки і забезпечення циркуляції теплоносія в системі. Параметри теплоносія для безпечного використання у внутрішньобудинкових мережах повинні мати такі значення: температура 80-90°С і тиск не більше за 8 атмосфер. Первинний теплоносій, який надходить від централізованих джерел зазвичай має параметри набагато вищі. Наприклад, ТЕЦ постачають його під тиском 20-25 атмосфер і температурою 110-150°С. Щоб понизити ці параметри в кожній будівлі обладнано теплопункти. Ще в недавньому минулому для цього у нас повсюдно використовували теплопункти елеваторного типу. Елеватор – це по суті водоструминний насос, який працює за рахунок перепаду тиску теплоносія, що надходить від централізованого джерела і використовується у внутрішніх мережах будинку. Водночас він працює змішувачем первинного перегрітого теплоносія, який надходить з теплоцентралі, і охололої води зі зворотного внутрішньобудинкового трубопроводу, тож підготовлений теплоносій належних параметрів надходить внутрішньобудинкову мережу.

Гідроелеватор
Гідроелеватор

Гідроелеватор для того чи іншого будинку підбирали з огляду на об’єми теплоспоживання будівлі і гідравлічного опору внутрішньобудинкових мереж, і його стабільна робота залежала від постійності цих значень. Будь-які зміни призводили до збоїв в роботі гідроелеватора і його несправності. Через це регулювання теплоспоживання будівлі на загальнобудинковому рівні і тим паче поквартирний облік і регулювання стають просто неможливими, оскільки вони пов’язані зі зміною об’єму теплоспоживання і гідравлічного опору – воно стають змінними і гідроелеватор не може реагувати на ці зміни. І, як наслідок, мешканці будинків з теплопунктами елеваторного типу позбавлені яких-небудь можливостей для економії теплової енергії, вживаної для обігріву своїх квартири, і зниження цін в платіжках.

ІТП: усунення вад централізованого опалення

Усунути таке становище можна тільки якщо замінити теплопункт елеваторного типу на сучасний індивідуальний теплопункт (ІТП). ІТП являє собою комплекс обладнання і засобів автоматизації, які забезпечують насосну циркуляцію теплоносія і дозволяють:

  • перетворення параметрів теплоносія і його підготовку для використання у внутрішньобудинковій мережі, а також контроль цих параметрів;
  • регулювання витрат теплоносія і розподіл його у внутрішньобудинковій мережі;
  • регулювання температури теплоносія у зв’язку зі зміною погодних умов;
  • облік теплових навантажень і витрат теплоносія;
  • захист внутрішньобудинкових мереж від аварійного підвищення параметрів теплоносія;
  • доочищення теплоносія;
  • заповнення і підживлення внутрішньобудинкових мереж теплопостачання;
  • збір, охолодження, повернення конденсату і контроль його якості;
  • водопідготовка для системи гарячого водопостачання;
  • комбіноване теплозабезпечення з використанням теплової енергії від альтернативних джерел;
  • акумулювання теплової енергії.

Всі ці функції виконуються в автоматичному режимі з можливістю дистанційного контролю і корекції роботи теплопункту.

ІТП
Індивідуальний тепловий пункт

Заміна застарілих теплопунктів на сучасні є, напевно, найважливішим заходом для вдосконалення наявних систем опалення. Вона відкриває широкі можливості перед власниками житла, особливо якщо вони об’єдналися в ОСББ, для економії найдорожчого енергоресурсу – теплової енергії і скорочення витрат за її споживання. Це підтверджують і практичні результати, отримані домовласниками, які реалізували такі проекти. Економія близько 30% теплової енергії і окупність за один-два опалювальних періоди стали реальністю для тисяч ОСББ, які здійснили такі заміни.

Наостанок слід відзначити, що взятий останнім часом в нашій країні курс на масову термомодернізацію наявного житлового фонду зі суттєвою державною підтримкою стане надійною основою енергетичної незалежності України. Таким шляхом пройшли багато країн і добилися конкретних результатів. Потрібно, щоб кожен із нас, кожен громадянин України активно долучився до цієї роботи, розуміючи її важливість як для держави загалом, так і для себе особисто.

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 2 Середній рейтинг: 5]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here