Останнім часом українські ЗМІ і соцмережі все частіше транслюють думку про те, що єдиний спосіб знизити вартість опалення – це відмовитися від централізованого опалення. Дане рішення пропонується і жителям багатоквартирних будинків, і державі як власнику об’єктів бюджетної сфери (а це лікарні, школи, дитячі садки та ін.). Представники органів влади ряду міст вже публічно декларують відмову від централізованого опалення, вважаючи це важливим кроком до економії природного газу.

Аргументів «за» і «проти» відмови від централізованого опалення багато і рішення кожного разу слід приймати, виходячи з реальних умов конкретного населеного пункту. Спробуємо розібратися у цій непростій темі разом з експертом в області централізованого теплопостачання Вадимом Алдошиним.

На сьогоднішній день існує тенденція відмови цілих міст від централізованого опалення. Чому це відбувається?

Вадим Алдошин: Причин кілька. Перша – це застаріле обладнання підприємств теплокомуненерго і практично повністю зношені тепломережі. Їх періодично лагодять, але без відчутного ефекту. Друга причина – висока вартість послуги, що відображено в платіжках в опалювальному сезоні. І третя причина – великі борги підприємств ТКЕ за газ перед НАК «Нафтогаз України», які продовжують накопичуватися.

Виходить, якщо відмовитися від централізованого опалення, то можна вирішити відразу всі ці проблеми?

Вадим Алдошин: На жаль, не все так просто. Давайте розглянемо кожну причину окремо і спробуємо розібратися, чи допоможе відмова від централізованого опалення вирішити ці проблеми.

Застаріле обладнання на підприємствах теплокомуненерго – це реальність. На більшості підприємств воно було встановлено ще в період існування СРСР. Це обладнання не просто застаріло, воно неефективне: споживає більше енергоресурсів, дорого в ремонті і забруднює навколишнє середовище. Фактично на всіх цих підприємствах необхідно провести модернізацію і замінити обладнання на більш сучасне. Така ж ситуація і з тепломережами. Періодично змінюються труби на невеликих ділянках, а за фактом необхідно замінити їх все. Такі роботи потребують великих інвестицій, яких на поточний момент недостатньо.

В Україні вже є приклади успішної модернізації на підприємствах ТКЕ або усюди все погано?

Вадим Алдошин: Є підприємства, які вже провели модернізацію, деякі частково, за рахунок залучення зовнішнього фінансування – кредитів і грантів. Є підприємства, які знаходяться в стадії пошуку фінансування. Слід також розуміти, що модернізацію можна проводити по-різному.

Наприклад, в одній з областей України в 2016 році відразу три населених пункти заявили про відмову від централізованого опалення і перехід на альтернативне. Міські власті визнали невигідним проводити модернізацію міських котелень і ремонтувати тепломережі. Тоді там знайшли інвесторів, які побудували кілька нових котелень і проклали кілька кілометрів нових труб. Котельні обслуговують тільки організації бюджетної сфери (дитячі садки, школи, лікарні та ін.). Населення повністю перевели на індивідуальне опалення, запропонувавши три варіанти: газове стандартне, газові конвектори та електричне опалення. Зауважу, що жителі одного з міст вибрали газові конвектори. Інвестору були передані в довгострокову оренду ділянки землі; йому ж в суборенду перейшли будівлі котелень. В результаті всі задоволені – і адміністрації міст, і інвестор, і жителі. Ви скажете «так все ж чудово». Для адміністрації міст – так, чудово. Вони вирішили проблему неякісного опалення і необхідності модернізувати підприємства теплокомуненерго, що знаходяться в міській власності. Для інвестора теж все відмінно – він вигідно вклав кошти, отримавши фактичну монополію на постачання тепла для установ бюджетної сфери цих міст мінімум на десять років. Для населення, здавалося б, теж все добре – городяни перейшли на індивідуальне опалення і можуть самостійно вирішувати, скільки і коли топити.

З іншого боку, чи вирішила адміністрація проблему великого боргу за газ перед НАК «Нафтогаз України»? Ні, не вирішила. Борг залишився і його треба сплачувати, але з яких коштів? Частина нових котелень газові, тому необхідність в газі залишилася. І тепер місто повністю залежить від інвестора. Навіть якщо зараз вартість одиниці тепла зафіксована, немає гарантії, що в подальшому вона не зміниться. Адже вартість газу, електроенергії, твердого палива може змінюватися, і інвестор змушений буде підвищувати ціну на свої послуги для міста. Тепер стосовно мешканців. Їх «відрізали» від централізованого опалення, і вони опалюють свої будинки і квартири електрикою або газом. Чи вигідно це людям при зростанні цін на ці ресурси, адже вони тепер повністю від них залежать?

У підсумку, споживання газу містами значно не знизиться, зате зросте споживання електроенергії. Слід також врахувати важливий фактор можливого погіршення екології цих міст. Встановити газове опалення в квартирі можна, але димоходи в старих будівлях не передбачені для вихлопу газових котлів. Відповідно їх треба виводити додатково. Деякі мешканці виводять вихлопи просто – через кватирку або роблять вивід через вуличну стіну на кухні, де вихлопи потраплятимуть до сусіда поверхом вище. Іншими словами – прямо на вулицю. Україна вже має приклади погіршення екології в містах, де перейшли на індивідуальне газове опалення.

Що в результаті отримали ці міста? Децентралізації, про яку заявили адміністрації цих міст, по факту немає. Якщо котельня обслуговує кілька об’єктів – це не децентралізація, а невелика теплова мережа. Простіше кажучи, міську мережу централізованого опалення розбили на кілька менших сегментів, які постачають тепло тільки в будівлі бюджетних організацій. Частково перейшли на альтернативні джерела тепла – тверде паливо. Споживання газу залишилося, оскільки частина котелень і населення продовжують використовувати газ. Збільшилося споживання електроенергії, вартість якої продовжує підвищуватися. Енергоефективності, яку декларували, теж немає. Газові застарілі котли замінили частково на твердопаливні, але коефіцієнт корисної дії (ККД) таких котлів нижче, ніж газових. Те, що зараз дешевше обходяться пелети, ніж газ або вугілля, не означає, що в найближчі роки ситуація не зміниться.

Тоді питання: що треба робити місцевим адміністраціям, щоб дійсно поліпшити ситуацію з опаленням в багатоквартирних будинках?

Вадим Алдошин: Почнемо з того, що централізоване опалення – це найбільш ефективне рішення для великих міст, особливо мільйонників. Тому не потрібно поспішати від нього відмовлятися. Необхідно запросити експертів і з їх допомогою знайти технічні рішення, що дозволяють підвищити енергоефективність і знизити витрати. Також необхідно поступово, але повністю оновити інфраструктуру тепломереж, щоб знизити втрати на шляху постачання тепла до будинків споживачів.

При цьому важливо розуміти, що найбільші втрати тепла, як не дивно це прозвучить, мають місце в самих будинках. Ми добре знаємо, в яких будинках живе більшість українців – радянські споруди, в яких практично жодного разу не проводився капітальний ремонт, а термін їх експлуатації вже давно закінчився. Вхідні двері, вікна на сходових клітках, дахи, холодні стіни (деякі з тріщинами) – все це ділянки, через які йде тепло, за яке ми платимо чималі на сьогоднішній день гроші. А якщо ви зайдете у підвал, то побачите старі заіржавілі комунікації, які давно потрібно замінити.

Виходить, що місцева влада повинна подбати про модернізацію підприємств теплокомуненерго, але також важливо, щоб мешканці будинків усвідомили, що їхні будинки – це теж джерело втрати тепла?

Вадим Алдошин: Абсолютно вірно. Адже модернізація на підприємствах теплокомуненерго поліпшить роботу самого підприємства: сучасне обладнання дозволить підвищити ефективність і знизити витрати. В результаті підприємства будуть ефективніше працювати і використовувати менше палива (того ж газу), а значить – знизять свої витрати. Але, якщо в будинку, куди підприємство постачає тепло, комунікації зношені, система опалення розбалансована і мають місце великі втрати тепла, то якість опалення для такого будинку не покращиться. Тому громадяни повинні подбати про свій будинок, щоб система опалення добре працювала, а втрати тепла, що поставляється до будинку, були зведені до мінімуму.

Багато українців вважають, що стан за межами дверей їхніх квартир – не їхня турбота, що вони не повинні займатися ремонтом будинків, що це повинен робити ЖЕК. Іншими словами – держава.

Багатоквартирні будинки сьогодні – власність власників квартир. Можна, звичайно, як і раніше чекати, коли держава в особі ЖЕКу зробить ремонт в будинку. Уже чекали не один десяток років і можна ще стільки ж чекати, а за цей час будинок буде руйнуватися все більше. А можна стати господарями в своїх будинках, об’єднатися з сусідами і почати приводити своє житло до ладу. Я багато їжджу по Україні і бачу, як змінюється ситуація в будинках, де мешканці почали це робити. Вони встановлюють енергоефективні вікна, утеплюють стіни і дахи, щоб зберегти тепло. Крім того, вони встановлюють індивідуальні теплові пункти, які сприяють ефективному споживанню і розподілу тепла в будинку і дозволяють використовувати стільки тепла, скільки потрібно дому з урахуванням температури на вулиці. Всі ці заходи в комплексі знижують споживання тепла і, відповідно, зменшують його вартість для мешканців будинку.

Я переконаний, що об’єднавши зусилля, місцева влада, тепловики і громадяни зможуть повністю модернізувати всю систему централізованого опалення – починаючи з виробництва і закінчуючи споживанням. Процес це не швидкий і досить витратний, але чим раніше почати, тим швидше всі отримають відчутний ефект. Люди відчують більше комфорту у своїх помешканнях і зможуть менше платити за опалення. Теплокомуненерго поліпшать якість послуги, при цьому знизять витрати на виробництво. Місцеві адміністрації, нарешті, позбудуться проблем із застарілою системою опалення і зможуть чесно заявити про те, що знизили споживання газу і вугілля, модернізувавши централізовану систему опалення. Руйнувати завжди простіше, ніж створювати. При цьому в усьому світі централізована система опалення залишається найбільш ефективною і дешевою – особливо для великих населених пунктів.

Ви говорите, що централізоване опалення – найбільш дешевий і ефективний спосіб подачі тепла. А як же світові тенденції в сфері поновлюваних джерел електроенергії, тепла?

Вадим Алдошин: Давайте не плутати ці два поняття. Є процес виробництва тепла. І є енергетичні ресурси, які використовуються в цьому процесі. В даний час використовуються наявність природних ресурсів – газ, мазут, вугілля. Але, існують альтернативні поновлювані ресурси – енергія сонця, вітру, води, які вже досить активно використовуються, в тому числі і для обігріву будівель.

Світ прийняв рішення, що настав час боротися зі зміною клімату. Країни Європейського союзу, наприклад, декларують мету знизити викиди СО2 на 40% до 2030-го року і на 80% – до 2050-го. Інші країни визначили для себе аналогічні цілі. Для того, щоб істотно знизити викиди СО2, всі країни світу повинні послідовно покращувати ефективність своїх енергетичних систем і одночасно більше використовувати енергію з відновлюваних джерел.

Для підвищення ефективності енергетичних систем європейські країни рухаються до розширення мережі централізованого опалення та максимального використання надлишків тепла, що з’являється при виробництві електроенергії і на великих промислових підприємствах. Сучасні технологічні рішення дозволяють вловлювати надлишкову енергію і використовувати її в міській системі опалення. За підрахунками експертів, Європа може замінити весь газ, який вона зараз імпортує для опалення в будинках, що виробляється місцевим зайвим теплом. Уже почалися роботи для здійснення цих змін і забезпечення ефективного переходу від використання невідновлюваних енергоресурсів до поновлюваних.

Якщо ж українські міста почнуть переходити на індивідуальну систему опалення, руйнуючи існуюче централізоване теплопостачання, Україна буде рухатися в напрямку, протилежному тому, яке вибрали прогресивні країни світу.

Знаєте, висока вартість енергетичних ресурсів вже давно навчила європейців економії та обліку, в той час як українці цього тільки вчаться. Ми звикли до дешевого газу, електроенергії та тепла і, за зрозумілих причин, нас лякає підвищення тарифів на ці енергоресурси. Але Україна – не перша країна, яка стикається з подорожчанням видобутих природних ресурсів. І ми знаходимося у вигідному становищі, оскільки можемо використовувати вже випробувані в більш розвинених країнах ефективні технологічні рішення для економії енергоресурсів при виробництві тепла та електроенергії. Нам залишилося навчитися їх грамотно застосовувати.

Оцініть статтю:
[Всього оцінок: 1 Середній рейтинг: 5]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here